23. 4. 2018: 215 років од народжіня  будителя Русинів – Александра Духновіча

Наісто скоро вшыткы дорослы Русины, але і русиньскы школярї і штуденты, познають імя Александер Духновіч і ёго найзнамішый стих Вручаніє, котре зачінать словами: „Я Русин былъ, есмъ, и буду, / Я родился Русиномъ, / Честный мой род не забуду, / Останусь его сыномъ;..‟, зато о нім напишу лем пару рядків, бо о нім было написано можно найвеце зо вшыткых русиньскых особностей 19. стороча.

А. Духновіч ся народив 24. апріля 1803 у русиньскім селї Тополя на северовыходї теперїшнёй Словакії і умер 29. марца 1865 у Пряшові, похованый є у кріптї Ґрекокатолицького храму св. Іоана Хресителя у Пряшові. Быв священиком, писателём, історіком, етноґрафом, публіцістом і выдавателём у Пряшівскій области і на Підкарпатьскій Руси. Він є знамый як „будитель карпаторусиньского народу‟, котрый ся народив у родинї священика, освіту здобыв у Ґімназії в Ужгородї (1813 – 1821), академії у Кошіцях (1821 – 1823) і в Богословскій семінарії в Ужгородї (1824 – 1827). По высвячіню на ґрекокатолицького священика (1827) быв призначеный до канцеларії Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії, пізнїше служыв як парох у русиньскых селах Хмелёва (Комлоша) і Біловежа у Пряшівскій области. У 1838 А. Духновіч быв перемістненый до Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії і далшых пять років робив у єпархіалній адміністрації в Ужгородї. По смерти єпіскопа Тарковіча быв менованый за каноніка Пряшівской єпархії (1843) у Пряшові, з якым быв звязаный до кінця свого жывота. Ту ся ставать централнов особностёв русиньского народностного возроджіня...

Дале о А. Духновічови найлїпше собі прочітати цїлу статю о нїм, ёго жывотї і діятельстві в знамій „Енциклопедії історії та культури карпатьскых русинів‟ зоставителїв Павла Роберта Маґочія і Івана Попа, выданій у Видавництві В. Падяка 2010-го року, на сторінках 204 – 207.

 -р-